Розглядаючи можливість впровадження травмоінформованих практик у вашій школі, ви можете запитати: "Як мені дізнатися, які учні пережили травму, щоб навчати їх з урахуванням травми? Хоча важливо визначити учнів, які потребують додаткової підтримки, ми можемо використовувати травмоінформовані практики з кожним учнем, оскільки вони принесуть користь усім їм.

Уявіть собі пандус, пристосований для в'їзду на візку в будівлю: він потрібен не кожній людині, але він значно усуває бар'єри для тих, кому він потрібен, і показує всім, що будівля є доступним місцем. Ми можемо зробити те ж саме для наших учнів, які пережили травму, коли усунемо бар'єри і застосуємо стратегії, що враховують травму, в усій школі.

Захисні фактори

Ми ніколи не можемо знати напевно, хто з наших учнів пережив травму, а хто ні. Дехто пережив травму, але нікому про це не сказав, або ж мав досвід, який вони не будуть називати травмою до тих пір, поки не пройдуть роки. Деякі учні живуть у травматичних ситуаціях і не можуть або не хочуть ділитися цим заради власної безпеки. Коли ми використовуємо стратегії, що враховують травму, з усіма учнями, ми гарантуємо, що вони будутьстуденти, які не можуть попросити про підтримку, все одно її отримують.

Стратегії, що враховують травму, також можуть допомогти активно створювати захисні фактори. Національна мережа з питань дитячого травматичного стресу описує захисні фактори, такі як самооцінка, самоефективність і навички подолання, як такі, що "буферизують несприятливий вплив травми та її стресових наслідків".

Деякі захисні фактори притаманні дитині від природи або є результатом раннього досвіду догляду за нею, але ми можемо навчити механізмам подолання труднощів, допомогти розвинути здорову самооцінку та надати можливість попрактикуватися в управлінні стресом. Надання такої підтримки всім учням зміцнює ці захисні фактори. Хоча не кожен учень переживе значну травму в житті, всі ми, як люди, маємо правоРозвиток життєстійкості наших студентів допоможе їм пережити ці втрати, стрес і виклики.

Відносини

Одна з найважливіших речей, яку ви можете зробити для дитини, що пережила травму, - забезпечити турботливі, безпечні стосунки, сповнені надії. Експерт з дитячої травми Брюс Перрі пише: "Стійкість не може існувати без надії. Саме здатність сподіватися допомагає нам долати труднощі, розчарування, втрати та травматичний стрес". Ми можемо взяти на себе зобов'язання будувати турботливі, довірливі стосунки з дитиною, яка пережила травму.всі студенти, стосунки, в яких ми сподіваємося на здатність наших студентів бути наполегливими та досягти успіху.

Основою цих відносин є безумовне позитивне ставлення до кожного учня, віра в те, що кожен учень гідний турботи і що ця цінність не залежить ні від чого - ні від дотримання правил, ні від гарної поведінки, ні від академічних успіхів. Коли наші учні знають, що ми будемо піклуватися про них, незважаючи ні на що, вони можуть відчувати себе в більшій безпеці, беручи на себе ризик. Цей ризик у безпечному середовищі, з підтримкою.і можливості для роздумів - це один із способів розвивати стійкість у всіх учнів.

Соціально-емоційні навички

Травма, отримана в дитинстві та підлітковому віці, може вплинути на розвиток людини, і таким учням часто потрібна додаткова підтримка, щоб навчитися керувати емоціями в здоровий спосіб. Але вивчення здорових стратегій подолання може принести користь усім учням, і включити викладання цих стратегій може бути так само просто, як і моделювання вчителем.

Під час заняття, коли я почуваюся перевантаженою, замість того, щоб приховувати це, я можу використати це як можливість для навчання, назвавши це і змоделювавши стратегію подолання. "Привіт усім, я почуваюся дуже схвильованою, тому що остання вправа пішла не так, як я думала. Коли я почуваюся схвильованою, це допомагає мені розслабитися на хвилину. Давайте всі разом розслабимось".

Це дуже просто, але це вказує учням на те, що помічати і називати власні емоції - це нормально. Моделювання та навчання позитивних навичок подолання емоцій приносить користь усім учням, оскільки вони усвідомлюють той факт, що ми всі іноді відчуваємо сильні емоції і потребуємо використання стратегій для їх подолання.

Крім того, якщо ми зосередимося на дихотомії "учень, який пережив травму" і "учень, який не пережив травму", ми втратимо можливість розширити соціально-емоційний інструментарій кожного учня. Навіть діти, які не мають негативного досвіду, отримують користь від розширення і практики своїх навичок і стратегій подолання.

Підтримка всієї школи

Загальношкільні стратегії - такі як створення простору для саморегуляції в кожній кімнаті або впровадження більш травмоорієнтованого підходу до дисципліни - можуть створити умови для того, щоб окремі учні могли отримати необхідну підтримку. Можливо, найважливішим є те, що коли всі дорослі в школі прагнуть створити безпечне та турботливе середовище, це збільшує шанси на те, що діти почуватимуться в безпеці.з проханням про допомогу.

Однією з важливих загальношкільних заходів є зосередження уваги на здоров'ї та самодопомозі вчителів. Як зазначає у своїй книзі Крістін Суерс (Kristin Souers) Виховання стійких учнів "Дуже важливо... щоб вчителі не відкидали турботу про себе як непотрібну розкіш; навпаки, турбота про себе - це те, що дозволяє нам піклуватися про наших учнів". Шкільне середовище, в якому цінується здоров'я вчителів та учнів, підтримує безперервний шлях до здорового життя для кожного з нас.

Роздумуючи над тим, чи варто витрачати час, зусилля та відданість справі на культурні зміни у вашій власній практиці та у вашій школі, щоб стати більш травмоінформованими, пам'ятайте: все це буде варте того, якщо хоча б один учень зможе попросити або отримати підтримку, яку раніше він не міг отримати.